Школа виживання: як паросток пробиває асфальт?

У маленьких тендітних паростків часто є чому повчитися навіть людині. Прагнучи побачити світ у всій красі, ці наполегливі сміливці пробивають найтвердіший ґрунт і виживають у найскладніших умовах. Незважаючи ні на що!

Навесні маленькі дітоньки —  
Ніжні паростки рослин — 
Просять їстоньки і питоньки, 
Щоб пробитись з насінин, 
Щоб разком, сім′єю дружною 
З-під землі прокласти хід, 
І набратись сили дужої, 
І з′явитися на світ… 
(Наталя Забіла)

Тобі напевне доводилося бачити дивовижне явище, коли посеред асфальту з’являється несміливий паросток трави, молодий пагін деревця або зацвітає квітка. Зупинися на мить і подумай, яка сила змушує слабку рослинку продиратися крізь твердий ґрунт і ламати камінь.

А може, паросток зовсім не пробивав асфальт, а вдало скористався вже наявною тріщиною, аби вилізти нагору? А раптом це вітер заніс насіння в асфальтову щілину, і воно, застрягнувши, знайшло там достатньо землі та вологи, аби прорости? Чи все ж «маленький Геркулес» сам підняв кам’яну глибу?

Аби розібратися в цьому, зазначимо, що насіння могло прорости, потрапивши на заасфальтовану ділянку дороги різними способами:

1. За допомогою вітру. Так розмножується кульбаба, тополя, клен, подорожник. На узбіччях доріг завжди достатньо пилу — цієї землі вистачає, аби там поселився кущик якоїсь невеликої рослини.

2. Зачепившись за шерсть тварин, пір’я птахів або одяг людей, разом з брудом на шинах машин тощо (як от колючі суцвіття лопуха).

3. Подорожуючи у травних системах тварин і птахів (калина, шипшина, дуб).

Може насіння пробити асфальт і знизу, якщо:

1. Рослина розмножується за допомогою кореневищ (пирій, молочай лозяний, подорожник).

2. Насіння потрапило під асфальтове покриття під час ремонту дороги, тим більше, якщо воно має здатність «консервуватися» і сходити через роки після того, як його накрив асфальт.

Цікаво! З однієї квітки волошки синьої визрівають до 1500 насінин. У сухому стані вони зберігають здатність сходити від трьох до десяти років. Такі ж властивості має насіння женьшеню, зозулинцю, конвалії. Перебуваючи у ґрунті, вони створюють природний банк насіння і чекають сприятливих умов (дефектів в асфальті — чому б і ні) для проростання.

Проте 10 років — далеко не межа. У Маньчжурії відомий випадок проростання насіння лотоса, яке пролежало кілька сотень років у глибоких мулистих шарах ґрунту.

Тобі вже, мабуть, дуже кортить дізнатись, яка магічна сила штовхає малюсінький паросток на подвиги? Відповідаю — тиск рідини всередині клітин.

Потрапляючи у теплий вологий ґрунт, насичений киснем, насіння активно поглинає воду і набухає. Всмоктування води відбувається з величезною силою. Приміром, нетреба колюча поглинає воду з тиском 1000 атмосфер.

Затягування води з вологого середовища (ґрунту) всередину сухої насінини або клітин паростка називаєтьсяосмосом.

Внаслідок збільшення кількості води, у клітинах рослини виникає гідростатичний тиск, який робить її пружною та стійкою. Ботаніки називають цей тиск тургором (з латинської «наповнення»).

Саме тургор підтримує листя і стебло рослинки, надаючи їй твердості та міцності. Ось чому паросток стає настільки сміливим, що може навіть проламати асфальт, а його коріння легко пробивається крізь тверду землю та каміння. Коли ж рівень тургору знижується, рослина в’яне.

Завдяки величезному внутрішньому тиску — тургору — звичайні шампіньйони стають настільки пружними, що можуть зруйнувати не лише асфальт, але й цементну підлогу складів. Гіфи деяких грибів легко руйнують тонкі мармурові та золоті пластинки.

Насіння часто хитрує, використовуючи різноманітні способи, аби швидше прорости й міцніше ухопитися за землю. Коли інше насіння слухняно чекає, поки дощ затягне його мулом або хтось ненароком втопче у ґрунт,насіння вівсюга та ковили, немов свердло, самостійно заривається в землю і відпускає корінці.

Паросток кукурудзи, як шило, легко прорізує землю щільно згорнутими листочками. А корінь тим часом стрімко росте вглиб. Бобові проростають, зігнувшись навпіл, немов хочуть подвоїти силу стебла. А паростокрицини навіть утворює петлю, щоб підняти грудку землі «над головою».

Проросле насіння поводить себе, мов клин: знаходить слабкі місця в ґрунті, тисне на них та розсуває частинки землі. Що товстішим стає стебло, тим ширшою — тріщина.

Цікаво, що людство використовувало клин ще в глибоку давнину. Це один з перших механічних інструментів, вигаданих людиною. Бронзові клини застосовували стародавні єгиптяни, щоб відколоти кам’яні брили для будівництва пірамід.

Та відоме використання й дерев’яних клинів. Один з таких забивали в камінь та поливали водою, поки той не розбухне. Мокре дерево тиснуло з такою силою, що просто розривало породу. Тобі нічого це не нагадує? Правильно, так само ламає каміння й паросток, що прагне вирватися з-під землі.

Ось ми й дізналися, як тендітний паросток пробиває твердінь. Насамкінець хочеться лише додати, що при підготовці матеріалу жодне асфальтове покриття не постраждало. =)